Гра – є унікальним феноменом нашого існування, яка виступає одним з основних видів діяльності людини на рівні з працею і навчанням, вона  покликана  відтворити моделі подій та явищ суспільства, створити ігровий простір для дитини, який дозволяє перенести теоретичний досвід дитини на практичну реалізацію, підготувати її до взаємодії з суспільством

       Гра – це вид діяльності  в умовах ситуації, налаштованих на відтворення і засвоєння громадянського досвіду, в якому формується і удосконалюється самокерування власною поведінкою.

        Гра, будучи розвагою, відпочинком, здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

      У сучасній школі ігрова діяльність використовується в таких випадках:

—  як самостійні елементи в технології для засвоєння поняття, теми та навіть розділу навчального предмета;

—  як елемент більш загальної технології;

—  як урок або його частини (введення, контроль);

—  як технологія позакласної роботи.

      Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу

методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. 

     Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:

—  дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;

—  навчальна діяльність підкоряється правилам гри;

—  навчальний матеріал використовується в якості її засобу;

—  у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;

—  успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом.

       У грі немає джерела знань, що пізнається легко, немає учнів. Процес навчання розвивається мовою дій, учаться й учать усі учасники гри в результаті активних контактів один з одним. Ігрове навчання ненав'язливе. Гра здебільшого добровільна й бажана

Конфуцій сказав: «Учитель та учень ростуть разом». Ігрові форми уроків дозволяють рости як учням, так і вчителеві.

Ігрова педагогічна технологія виконує функції, сприяючі розвитку дитини:

·        розважальну (це є головна функції гри, надати повне задоволення);

·        комунікативну (оволодіння діалектикою спілкування);

·        самореалізації (ігровий простір як поле для людської практики);

·        ігротерапевтичну (подолання різноманітних труднощів, які виникають у житті);

·        діагностичну (виявлення відхилень від встановленого зразка поведінки, самопізнання в процесі гри);

·        корекційну (внесення певних позитивних змін у структуру особистісних показників);

·        міжнаціональну комунікацію (засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей);

·        соціалізації (включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського співіснування).

     Ігрова технологія містить спектр цільових орієнтацій

                                                                                            (Селевко Г. К.)

-                     Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальної діяльності; застосування знань, умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток трудових навичок.

-                     Виховуючі: виховання самостійності, волі; формування певних підходів, позицій, етичних, естетичних і світоглядних установ; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності.

-                     Розвивальні: розвиток уваги, пам’яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії; уміння знаходити оптимальні рішення.

-                     Соціалізуюча: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія.

Ігрові форми навчання сприяють використанню різних засобів мотивації.

-         Мотиви спілкування:

·        сумісна діяльність з урахуванням суб’єктивності поглядів кожного учня;

·        використання різних ресурсних можливостей учнів;

·        емоційність діяльності.

-         Моральні мотиви:

·        особистісно-орієнтований підхід до кожного учня як можливість всебічного прояву його особливостей.

-         Пізнавальні мотиви:

·        визначення мети, усвідомлення її досягнення і отримання результатів;

·        демонстрація власних знань, вмінь і навичок не залежно від їх рівня, прояв розвитку толерантності в груповій роботі;

· засвоєння учнями особливостей спілкування в соціум, впровадження досягнень на практиці;

· ситуація успіху до пізнавальної діяльності, жага до вдосконалення;

· змагальність;

· самостійність вирішення проблем, пошук відповідей активізує розумову діяльність;

· пізнавальна діяльність.

Основні принципи організації гри:

-  відсутність примусу і насилля при залученні дітей до гри;

-  ігровий динамізм;

-  доброзичлива психологічно-ігрова атмосфера;

-  ранжирування ігрових і не ігрових видів діяльності;

-  процес ускладнення ігрових форм від спрощеного до більш ускладненого;

-  поглиблення змісту ігрових занять і правил.

-  Але процес ігрової діяльності не повинен бути самовільним і неконтрольованим процесом, провідна роль все одно належить педагогу. Проте рекомендовано бути диригентом, тренером, консультантом і не більш того.

Але використання ігрових технологій має свої недоліки.

 По-перше, це чим менше розвинений вольовий компонент у учнів, тим частіше використовуються ігрові форми.

По-друге, під час виховної діяльності через обсяг матеріалу, поставлених цілей, враховуючи можливості учня, гра відступає на другий план.

Список використаної літератури:
1. Валеологія: Учеб. посібник / За редакцією В. П. Соломіна, Ю. Л. Варламова. - Спб., 1995.
2. Воропай А.В. «Дорога сигарета», М., 2004 р .
3. Дереклеева Н.І. «Рухові ігри, тренінги та уроки здоров'я» Москва, «ВАКО» 2007 р .
4. Зайцев Г.К. Уроки Айболіта.-СПб., 1997.
5. Ковалько В.І. »здоров'язберігаючих технологій ...» Москва, «ВАКО» 2007 р .
6. Науково-методичний журнал «Початкова школа» Москва, 2004 - 2009 р .
7. Лаптєв А.К. Таємниці піраміди здоровья.-СПб., 1998.
8. Обухова Л.А. «Школа докторів природи або 135 уроків здоров'я» Москва, «ВАКО» 2007 р .
9. Укладач Долгопол О.М. «Робота з батьками з профілактики наркоманів у дітей та підлітків» К-д, КОІПК і ПРО, 2005
10. Урунтаева Г.А., Афонькіна Ю.А. Як я росту: Поради психолога родітелям.-М., 1996
11. Ярова Л.М., ЖИРЕНКО О.Е. «Позакласні заходи. 3 клас ». «Позакласні заходи. 4 клас »,« Позакласні заходи. 2 клас »Москва,« ВАКО » 2007 р ., 2008 р .