У наслідок цілеспрямованої виховної роботи педагога з учнем на
основі урахування його індивідуальних особливостей в учня повинен
сформуватися індивідуальний стиль діяльності, що компенсує його вади й
розвиває позитивні властивості та якості У формуванні таких складних
психічних утворень, як стиль діяльності й поведінки учня, важко переоцінити
роль високого рівня комунікативної культури педагога. Адже, показуючи
учню його вади, педагог завжди повинен пам’ятати й розуміти, що критика
часто викликає в людини бажання захиститися, виправитися, викликає
образу. Легко обвинувачувати іншого, але чи краще спробувати зрозуміти
учня, причини й мотиви його вчинків? Отже, педагог повинен виявити
максимум терпимості і доброзичливості.

Найефективніший метод розвитку в учневі його позитивних
можливостей - це шлях заохочення, схвалення, пробудження в ньому
прагнення до самовдосконалювання.

І, як показують численні результати психолога — педагогічних
досліджень, вибір педагогом методів розвитку особистості учня багато в
чому визначається і його власним індивідуальним стилем діяльності, і рівнем
його комунікативної і психологічної культури.

В учнів логопатів II відділення допоміжної школи крім порушень
мовлення грубо порушені процеси пізнавальної діяльності (сприймання,
уявлення, пам'яті, уваги, працездатності й мислення), недорозвинені
моторика й емоційно - вольова сфера.

Вони потребують значно меншого й постійного за структурою обсягу
знань і вмінь, більш повільного темпу навчання порівняно із загальною
'програмою, застосування спеціальних прийомів роботи, більшої
івдивідуалізації навчання. Тому на логопедичних заняттях для учнів з
інертною нервовою системою:

1)        створюю умови, що сприяють переключенню уваги інертних учнів
(наступність тем, взаошзв’язки, переходи, інтерес до наступної
діяльності);

2)        не кваплю учнів з інертною нервовою системою у підготовці завдання,
тому що це не дасть бажаного результату, а викличе ще більше
загальмування в них швидкості виконання діяльності;

3)        не обмежую в часі відповіді,  виконання завдань.

              Надаю допомогу у формуванні індивідуального стилю діяльності за
зниженої лабільності нервової системи дитини, а саме:

1.         Привчаю організовувати своє робоче місце й майбутній процес занять:

зручно розташувати олівці, ручки, зошити, щоб усе було напохваті й
на своєму місці.

2.           Якщо мають бути різні види  занять, що заздалегідь  до  цього

        приготувати все, що знадобиться. Це допоможе швидкому
переходові від однієї діяльності до іншої.

3.           Привчаю до планування своєї діяльності й поведінки

Під час організації розумової праці враховую особливості вищої нервової діяльності, темпераменту. Для одних учнів_, які швидко включаються в роботу і швидко втомлюються, під час виконання роботи спочатку даю важкі завдання, а потім легкі. Тим учням, які включаються в роботу повільно і гарно працюють спочатку даю легкі завдання, а потім важкі. 

Під час зниження стійкості уваги, коли діти втомилися, складаю запитання для контролю і самоконтролю, спробую поглянути на матеріал з іншого боку, у плані міждисциплінарних зв'язків.

Учні-логопати  зі слабкою нервовою системою швидше включаються в роботу, тому що в них реактивність фізичних процесів на початку ситуації є підвищеною, тобто емоційні витрати більші, а протягом діяльності вони швидко втомлюються, тому навчальний матеріал подаю одразу з важких завдань і даю його малими дозами з паузами для відпочинку.

Ефективність корекцйної логопедичної роботи з учнями різко підвищується, якщо використовувати знання індивідуальних особливостей своїх учнів.

На основі врахування індивідуально—типологічних властивостей учнів з порушенням мовлення різним повинен бути зміст виховних бесід і формувальних впливів. Дітей замкнутих, нетовариських корисно залучати до суспільної роботи, давати їм доручення, допомогти їм у встановленні контакту у групі з однокласниками.

З тривожними учнями зі слабкою нервовою системою корисно провести роз'яснювальну бесіду про об'єктивні ВІДМІННОСТІ меж людьми щодо особливостей нервової системи, характеру , а також про шляхи компенсації цих особливостей.

У бесідах із не тривожними учнями зі слабкою нервовою системою необхідно пояснити неприпустимість для них несистематичності в навчальних заняттях через відсутність у них уміння мобілізувати себе в умовах високого емоційного напруження.

В учнів тривожних, зі слабкою нервовою системою, треба виховувати впевненість у собі, вміння володіти собою, вміння керувати своїм станом під час занять.

Унаслідок цілеспрямованої виховної роботи з учнями на основі врахування їхніх індивідуальних особливостей і поведінки в учнів повинен сформуватися індивідуальний стиль діяльності й поведінки, що компенсує вади й розвиває їхні позитивні властивості та якості.

У корекшйно - виховних бесідах з тривожними учнями приділяю увагу двом моментам -  концент рації на собі й успіху.

Відомо, що тривожні учні під час публічного виконання якоїсь діяльності зосереджені не стільки на виконанні цієї діяльності скільки на тому, як вони виглядять збоку. Тому в них треную вміння децентрації— формулювати мету своєї поведінки в ситуації й концентрувати свою увагу не на собі або кінцевому результаті даної діяльності, а на процесі .  

Важливо сформувати в учнів уявлення про критерії успіху. Корисно в цих випадках обговорити разом із учнем критерії його суб'єктивного успіху— ніби «домовитися» з ним, який результат  буде успішним саме для нього.

розгорнуто записати ці критерії стосовно різних ситуацій. У бесідах варто повертатися до цих критеріїв, спонукати учня самого оцінювати свої результати. Дуже важливо, щоб тривожний учень «пережив» свій успіх і закріпив це переживання.

Щоб змінилася поведінка учня в певній ситуації їй треба додати іншого змісту і значення. Зокрема, для розвитку емоційної стійкості людини в стресовій ситуації необхідно знизити значущість цій ситуації, переосмислити цінність успіху в ній, провести своєрідну «переоцінку цінностей».

Якщо учень буде стурбований не тільки оцінкою, яку він одержить, або тим, як він при цьому виглядатиме, а, наприклад, своїм правильним звуковимовлянням в процесі передачі розповіді про те, що для нього самого становить інтерес, - негативні емоції при цьому відійдуть на задній план.

Це явище у психології відоме як «децентрація». Якщо «Я» людини— центр - є віссю її світу, а вісь інший великий світ обертається навколо її малою, тоді природним для людини є виникнення відчуття, що увесь великий світ дивиться на неї, бачить і оцінює кожен рух її душевних поривань. Егоцентрику здається, що увесь світ спостерігає за ним і оцінює не ЩО, а ЯК він щось робить. Звідси - над значущість кожної публічної ситуації оцінювання.

Якщо егоцентрика переконати в тому, що великому світу цікаво, не якою ціною отримують результат, а саме те, ЩО с результатом діяльності, у цьому випадку відбувається децентрація уваги тривожної людини з прогнозу негативного результату на сам процес діяльності.

Якщо діяльність, сам її процес, захоплює людину, то відбувається фіксація на його результаті.

Егоцентризм - природна стадія розвитку дитини, але для дорослого притаманне його подолання.

Децентрація можлива внаслідок переосмислення цінностей, недавня іншого змісту звичним явищам.

Змісти знаходяться в духовному вимірі. Цікаво звернутися до уявлень про духовність людини в християнстві. Тут варто згадати слова Ісуса Христа, зверненні до людини: «Не турбуйся за душу вашу, щоб вам їсти і що пити, ні за тіло ваше, в що одягтися... погляньте на птахів небесних; вони не сіють, не жнуть, не збирають у жницю; і Батько ваш небесний живить них. Чи набагато ви кращі від них?» [Від Матф., гл. 6,25 - 26]

У цих словах Творця відбита необхідність для нормального існування людини наявність в неї базової довіри до світу—віри в те, що світ гарний і людині в ньому добре.