У учнів допоміжної школи порушення пізнавальної діяльності впливає на формування пасивного словника. Сам процес оволодіння мовленням у розумово відсталих дітей відбувається значно повільніше внаслідок неповноцінності їхнього психічного розвитку. Вони починають говорити значно пізніше, ніж нормальні, тому період їхньої дошкільної мовленнєвої практики коротший. До початку шкільного навчання зони не досягають такого рівня мовного розвитку, який забезпечив би успішне засвоєння знань та вмінь з мови.

У учнів другого відділення грубо порушені процеси пізнавальної діяльності (сприймання, уявлення, пам'яті, уваги, працездатності, мови й мислення), недорозвинені моторика й емоційно-вольова сфера. Вони потребують застосування спеціальних прийомів роботи. Така своєрідність розвитку і підготовленості розумово відсталих дітей до школи зумовлює як специфіку навчання їх української мови так і специфіку корекції мовленнєвих порушень. Беручи до уваги наступність і послідовність оволодіння учнями матеріалів, актуалізованих у сучасних навчальних програмах для допоміжної школи відповідно до оновленого Державного стандарту спеціальної освіти дітей з обмеженими розумовими можливостями, у своїй роботі намагаюсь створити сприятливі умови для формування мовленнєвої особистості розумово відсталих учнів, працюю над розвитком їх мовленнєвих здібностей.
Вважаю, що такий підхід логопеда впливає на саморозвиток та самовираження дитини, а це підґрунтя для формування особистості в майбутньому.
Процес корекції мовлення на заняттях будую так, щоб він відповідав вимогам сучасності; пропаганда української мови як рідної мови; збагачення і активізація словникового запасу логопатів; формування у учнів чіткої та правильної звуковимови; розвиток мовленнєвих та граматичних умінь відповідно до окреслених новою програмою змістових ліній навчального предмета українська мова освітньої галузі «Мова і читання»: мовленнєвої, мовної, соціокультурної.
Розвиток навичок мовлення починаю з перших занять, намагаючись формувати уміння слухати-розуміти.
Навчаю учнів дотримуватися норми мовного етикету. Привчаю використовувати слова ввічливості, своє висловлювання розпочинати словами: «Я думаю...», «Я вважаю...», «Мені здається...», тощо. Для слухання добираю невеличкі тексти, переважно казочки, віршики, римовані загадки, оповідання. При цьому якомога більше використовую ілюстрації, малюнки, картини, щоб навчити дітей співвідносити зміст сприйнятого на слух тексту з тією чи іншою ілюстрацією, вибираючи одну з кількох. Таким чином логопед одразу ж отримує зворотну інформацію про те, чи розуміють діти зміст сприйнятого на слух тексту. Це саме вміння можна перевірити постановкою нескладних запитань до тексту. Наприклад, читаючи казку «Ріпка», можна запитати: «Хто поливав ріпку - дід чи баба?» або «Кого покликала внучка - собачку чи кицьку?». Такі запитання націлюють також на уззжне слухання тексту, яке запроваджується кількаразово з різною метою: «послухайте і назвіть слова із звуком ...», «послухайте що розмовляють між собою ...», т.д.
Намагаюсь забезпечити психологічну підтримку кожного учня. Під час словесного оцінювання використовую слова та словосполучення: «твоя відповідь бездоганна», «Відмінно», «Дуже влучна відповідь», «Я погоджуюсь з тобою», «У тебе все вийде, тільки зверни увагу на ...», тощо. Це допомагає створити ситуацію успіху, коли дитина відчуває себе особистістю, яку шанують та розуміють.
Але ж провідне місце в розвитку мовлення молодших школярів із загальним недорозвиненням мовлення займає словникова робота. Учні мають засвоїти певне коло української лексики, набути початкових умінь володіння орфоепічними нормами, ознайомитись із граматичною будовою української мови, засвоїти специфічні звуки, а також букви, які різняться написанням або мають інше, ніж у російській мові, значення, вчитися говорити, читати і писати по-українськи.
Як бачимо, перед педагогами стоїть цілий комплекс складних завдань. Одним з найважливіших завдань є збагачення словника дітей. Адже для того, щоб оволодіти усним і писемним мовленням, їм. насамперед необхідно засвоїти певне коло лексики. Вважаю, що словникова робота має пов'язуватись з усією системою навчання дітей у допоміжній школі. Адже словниковий запас - «будівельний матеріал» будь-якого висловлювання.

У світі є багато цікавих методик, які сприяють розвитку інтелектуальних здібностей дитини. Одними з них є методики американського лікаря Глена Домана, які придатні для навчання не тільки здорових дітей, але і розумово відсталих, глухих, паралізованих, з серйозними травмами мозку. Методика навчання читанню Г. Домана значно відрізняється від загальноприйнятої. По ній вчать читати не по буквам та складам, а відразу словами, що значно простіше і доступніше для дитини. Вона придатна для навчання дітей будь-якого віку (від 6 = 8 місяців). У результаті дитина може навчитися читати (звичайно, про себе) раніше, ніж говорити.
Унікальною є методика навчання дитини математиці. Вона дозволяє настільки розвинути математичні здібності дитини, що вона буде добре розуміти і відчувати математику та зможе (майже миттєво робити «в умі») складні математичні обчислення.
Ці методики вже десятки років використовують мільйони батьків та педагогів і досягають чудових результатів.
Як засновник Інституту розвитку людського потенціалу Г.Доман створив сучасну програму, яку дуже легко реалізувати, котрій можуть послідувати педагоги, батьки в домашніх умовах.
На основі багато річних досліджень в інституті зроблено найважливіше відкриття: «До цього часу світ дивився на ріст і розвиток мозку так, нібито це щось явно передбачуване та незмінне.
В інституті вдалося виявити, що ріст та розвиток мозку - єдиний динамічний процес. Цей процес може бути зупинений, як трапляється при глибокому уражені мозку, може бути сповільнений, як при середній важкості і ураження мозку, а також, цей процес може бути підсилений та прискорений».
В інституті також розроблені методи, які дозволяють стимулювати роботу мозку і цим самим підсилити та прискорити процес його росту та розвитку. Це досягається шляхом візуального, аудиального (слухового) і тактильного (через дотик) впливу на мозок дитини. При цьому основними принципами роботи з хворою дитиною, яка має вади, є частота, інтенсивність і тривалість впливу.
Є визначна аналогія між людським мозком та комп'ютером. Мозок, як і комп'ютер, цілком залежить від набору фактів, які закладені в його пам'ять.
Новонароджена дитина аналогічна комп'ютеру з порожньою базою даних, хоча має перевагу над комп'ютером майже у всіх відношеннях. Комп'ютер з порожньою базою даних здатний сприймати велику кількість інформації, при цьому зробити це легко і без всяких зусиль. Те ж саме може зробити і дитина.
Комп'ютер може розсортувати і класифікувати отриману інформацію. Те ж саме може зробити і дитина.
Комп'ютер може зберігати цю інформацію у мимовільній або постійній пам'яті. ! дитина на це здатна.
Ви чекаєте від комп'ютера, що він зможе видати вам точну відповідь, до того часу поки не завантажите його відповідною інформацією. Не чекайте це від дитини. Машина запам'ятає усі дані, які ви в неї введете, не зважаючи на те, правильні вони будуть чи помилкові. Теж виконає і дитина.
Машина не відштовхне ту інформацію, яка буде введена в неї у правильній формі. Не відштовхне її і дитина.
Якщо машина буде завантажена неправильною інформацією, то її відповіді, побудовані на ній, теж будуть неправильні. Такі ж неправильні відповіді дасть і дитина. Але на цьому схожість мозку дитини з комп'ютером закінчуються.
Якщо неправильну інформацію у комп'ютері можна стерти, а комп'ютер перепрограмувати, то це не можна сказати про дитину.
Базова інформація, яка виявилась в його постійній пам'яті має два
бмежен
Перше: якщо ви завантажите мозок дитини дезінформацією в перші 5-8 років його життя, то згодом буде дуже важко стерти її звідти.

Друге: після 8 років дитина засвоює інформацію повільніше і складніше. Таким чином, майже все, що трапляється у пам'ять дитини протягом перших 5-8 років її життя, там так і залишається. Тому нам треба особливо потурбуватися про те, щоб ці знання були не тільки достовірними, але й допомогли дитині стати порядною людиною.
Нещодавно я познайомилась з восьмирічною дитиною, яка читала, сидячи на кухні та не звертаючи уваги ні на гавкаючого пса, ні на включене радіо, ні на сперечання батьків. Вона зуміла вивчити напам'ять великий вірш і з успіхом прочитала його наступного дня у школі. Якщо попросити кого-небудь із дорослих вивчити вірш, який треба прочитати завтра перед великою аудиторією, то він, скоріше всього за панікує. Але припустимо, що він справився з цим завданням, і через півроку його попросять згадати те, що він тоді вивчив. Буде дуже дивовижно, якщо він зуміє це зробити; але те що він напевне пам'ятає, так це ті вірші, які він вчив, коли був дитиною.
Поки дитина здатна засвоювати увесь запропонований їй матеріал, її здатність до мови унікальна. При цьому не грає ролі, засвоює вона цю мову в усній чи писемній формі..
Як було сказано, з кожним днем здатність дитини легко засвоювати інформацію знижується.
Всім відома та легкість з якою діти запам'ятовують нову і навіть незрозумілу інформацію.
Телебачення відкрило нам у наших дітях цілий ряд дивовижних здібностей. При перегляді дитячих програм вони часто відвертаються. Але як тільки починається реклама, діти швидко біжать до телевізора, щоб почути та прочитати, з чого складається той чи інший продукт, та для чого він придатний. І справа, звичайно, не в тім, що їх цікавить рекламований пральний порошок або щось інше. Справа в тім, що реклама надається великими буквами і повторюється уголос голосно та чітко, так, що всі діти устигають її зрозуміти.

Дітям цікавіше розуміти рекламу, ніж слідкувати за походженнями героїв мультфільму - і це факт.
Якщо диктор своїм прекрасним, звучним голосом тричі вимовляє уголос слово «ЗАТОКА», то будь-яка дитина здатна пізнавати це слово, навіть не знаючи алфавіту.
Дякуючи цьому методу найменші діти можуть навчитися читати.
Але хіба дитині не краще розуміти спочатку промовлене, а потім написане слово? Як виявилось, ні. Дитячий мозок чує вимовлене з екрану телевізора слово і розуміє його так, ніби одночасно бачить його.
Для мозку не має значення, чує він слово або бачить. В обох випадках він розуміє його однаково добре. Головне, щоб слово звучало голосно і чітко.
Око бачить, але не розуміє, що воно бачить, вухо чує, але не розуміє, що воно чує. Процес розуміння відбувається тільки в області мозку. Коли вухо уловлює вимовлене слово або речення, то звуки розкладаються ним на цілий ряд електрохімічних імпульсів, які ідуть до мозку. Він з'єднує ці імпульси і розуміє почуте вухом, тобто утворює «зміст», або «значення», вимовленого слова. Теж саме відбувається тоді, коли око бачить написане слово, або малюнок.
Обидва канала - зоровий та слуховий - проходять через мозок, який інтерпретує інформацію яку отримує. При цьому гострота зору або слуху не грають особливої ролі.
У багатьох тварин слух та зір значно гостріше, ніж у людини. Але мавпа ніколи не зможе прочитати або зрозуміти слово «свобода», будь воно написаним або вимовленим уголос. Його мозок не здатний для цього. Щоб розібратися в розвитку людського мозку, треба починати безпосередньо із зародження. Саме з нього йде вибухоподібний розвиток людського мозку, яке потім поступово уповільнюється. Процес завершується до 8 років. Отже треба приготувати картки, приблизно розміром ЗО Χ 20; ЗО см, на яких був би чіткий малюнок, схема, добра ілюстрація або високоякісна фотографія. 

З зворотного боку напишіть назву цього малюнка, але в лівому верхньому куті. У цьому випадку вам не доведеться заглядати на інший бік картки, ви не будете відвертати увагу дітей і максимально прискорите процес демонстрації сліз - назв малюнків.
Діти запам'ятовують незнайомі для них слова дуже швидко. Через те перш ніж приступити до показу карток треба заготувати завчасно як мінімум 200 слів-назв. У вас завжди буде під рукою новий матеріал. Як що ви не зробите цього, то будете постійно відставати, і у вас з'явиться спокуса знову і знову використовувати знайомі слова. Пам'ятайте, що дітям дуже не сподобається знову вивчати колишній матеріал, нехай навіть минуло достатньо багато часу.
Не уповільнюйтесь, не тупцюйте на одному місці: почали - постійно йдіть вперед. Навіть якщо ви не встигли приготувати новий матеріал, не треба заповнювати паузу старими словами.
Краще перервати виконання вашої програми на день або тиждень - до тих пір, поки не накопичите новий матеріал, - а потім продовжуйте з того місця, на якому зупинилися.
Принципи , яких треба дотримуватись, демонструючи картки:
1. Під час процесу навчання зберігайте хороший настрій.
2. Відносьтесь з повагою до ваших учнів.
3. Зупиняйтесь раніше, чим діти самі цього захочуть.
4. Демонструйте наочний матеріал швидко.
5. Як можна частіше вводьте новий наочний матеріал.
6. Виконуйте вашу програму послідовно.
7. Старанно і заздалегідь готуйте новий матеріал.
8. Пам'ятайте: і ви ваші діти повинні відчувати, що чудово проводите час.
Отже, весело посміхаючись, почнемо. Покажіть дітям картку а зображенням літака та чітко вимовляйте: Літак. І не треба нічого пояснювати. Нехай діти подивляться на цю картку протягом однієї секунди. Потім проробіть теж саме з карткою «човен». Після цього у тому ж темпі покажіть їм три інших слова - малюнка. Краще тримати декілька карток разом та діставати їх одну за іншою позаду, а не забирати попереду. Це дозволить вам бачити те, що написано на звороті картки. Крім того, це дозволятиме вам, промовляючи слово уголос, не відволікатись і слідкувати за виразом обличчя дітей.
Важливий фактор - сила вашого голосу. Чим молодші діти, тим ясніше і голосніше повинен звучати голос.
Не прохайте їх повторювати відразу вслід за вами. Корисно також час від часу перетасовувати картки, щоб вони не були увесь час в одному порядку. Для словникової хвилинки використовую початок кожного фронтального логопедичного заняття в групах учнів першого та другого класів з загальним недорозвиненням мовлення.
Починаю з п'яти слів - назв малюнків. Демонструвати цю серію малюнків і називати їх потрібно не менше трьох разів на день. В інтернат них умовах проводити такі хвилинки словникової роботи допомагають вихователі -зранку і ввечері та вчителі - протягом дня.
Як показали дослідження інституту Г. Домана, щоб дитина запам'ятала будь-яке слово, його треба показати йому і назвати 12-15 разів. Кожен набір демонструється по три рази на день протягом п'яти днів, час показу однієї картки 1 сек. В подальшому з кожного набору видаляється по одному вивченому слову і вводиться по одному новому.
Для показу використовую набори карток за такими темами: рослини, дерева, кущі, квіти, трав'янисті рослини, овочі, фрукти); тварини (будова тіла тварин, житло тварин, комахи, дикі птахи, птахи свійські, земноводні, молюски, плазуни, дикі тварини, свійські тварини); убрання (одяг, взуття, головні убори); професії, меблі тощо. На зворотньому боці картки можна наносити пояснювальний текст, який зачитуватиметься особою, яка проводить заняття з учнями, (додаток №2) Учні засвоюють факти, які складають базу, на котрій буде збудовано знання.

Г.Доман застосовує термін «База знань». «Життєвий цикл» однієї такої картки - ЗО разів, оскільки її показують три рази на день протягом 10 днів. Однак, якщо ви підійдете до цього діла з фантазією та ентузіазмом, то дуже швидко виявите, що тридцять разів для однієї картки - це дуже чим достатньо учням. Чому ж це відбувається? Значить ви правильно подали учням програму, і тепер вони в міру досвідчені, щоб засвоювати «слова» усього за 15 разів протягом 5 днів. Тобто відбувається значне підвищення швидкості засвоєння інформації.
Для успіху навчання важлива швидкість. Ви повинні показувати картки швидко, краще дуже швидко.
Навіть дорослі, для яких взагалі характерна повільність у сприйманні інформації у порівнянні з дітьми, практично не виявляють інформації із об'єкту, якщо дивляться на нього довго. Дорослі майже завжди роблять будь-що для дітей помірно повільно, міркуючи, що дитина не може швидко сприймати.
Вашим лозунгом повинно бути: «Чим скоріше - тим краще». Ви завжди повинні показувати дітям менше карток, чим вони можуть (і хочуть) сприйняти. Якщо ви знаєте, що вашим дітям під силу роздивитись 15 карток, покажіть їм 10 і т.д. якщо ви так налаштовані, то все ж майте на увазі: показуйте трохи менше, чим хочуть діти, але як можна швидше.
Мудрий педагог повісив би у себе на виду лозунг: «Завжди вмій зупинитися перш ніж діти самі захочуть зупинити тебе».
Якщо ви будете завжди додержуватись цього лозунгу, то ви ніколи не станете зловживати ні увагою, ні силою своїх дітей. Показ карток повинен займати дуже короткий час. Необхідно займатись цим по три рази у день, але протягом буквально декількох секунд.
Діти люблять навчатися, і роблять вони це дуже швидко. Тому і свій наочний навчальний матеріал ви повинні демонструвати їм не менш швидко. З точки зору дітей, дорослі майже все роблять дуже повільно, і особливо це дратує їх під час процесу навчання.

Як правило, ми чекаємо від дітей, що вони будуть сидіти і уважно вивчати матеріали, які їм пропонують. Ми чекаємо від них серйозності і деякої турботливості, які на нашу думку, нерозривно пов'язані з процесом навчання. Але діти, на відміну від нас, зовсім не вважають навчання чимось суворим і неприємним. Всі картки повинні бути великими, чіткими, бажано з чіткою рамкою - в такому випадку діти зуміють засвоїти їх швидко і легко. Іноді швидкість здатна привести до того, що ви загубите природний ентузіазм, у ваших діях з'явиться автоматизм, а в голосі появляться слабкі нотки, як тільки ви помітите щось подібне, намагайтеся тут же виправитись: для ваших дітей це дуже важливо. Наочний навчальний матеріал ваших дітей прямо пов'язаний з такими факторами:
1. Швидкістю, з якою їм показуємо учбовий матеріал;
2. Кількістю нових матеріалів;
3. Тією веселою манерою, в якій з ними проводяться заняття.
За словами Джона К'ярді, дитина здатна засвоювати нові знання зі швидкістю, яку визначає її особистий голод.
Мені здається, що це саме підходяще визначення.
Перед початком занять треба старанно продумати власну поведінку і організацію навчального матеріалу, поскільки, один раз почавши вам хотітиметься притримуватись постійної програми.
Помірна програма, яка робить натиск на постійність і радість, виявиться найуспішнішою, чим занадто насичена.
Повтор матеріалу життєво необхідний для його засвоєння. Насолода ваших дітей навчанням залежить від набуття ними знань, і це краще всього досягається у процесі повсякденних занять.
Організовуючи систематичну, цілеспрямовану роботу над поповненням та активізацією словникового запасу учнів з загальним недорозвиненням мовлення, заняття будую так , щоб робота над словом органічно поєднувалася із роботою над словосполученням, реченням, текстом, а не була чимось штучним, окремим, нав'язаним дітям.

Для цього використовую лічбу назв малюнків до п'яти, різноманітні дидактичні ігри:
«Ніч - день» На дошці прикріпляю 5-7 малюнків. По команді «ніч» діти закривають очі. В цей час знімаю 1-2 малюнка. По команді «день» учні відкривають очі і називають якого малюнка не стало.
«Доповни речення» Використовуючи малюнки, починаю речення, і діти його закінчують. Наприклад:
• «На дереві сидить... (сорока)».
• « Про який малюнок ця загадка? Червона мишка з білим хвостиком,
У норі сидить під зеленим листиком»
(редиска).
• «Додайте до слова назву малюнка»:
Стиглий... сміливий...
Дерев'яний... золотистий... та інші.
Плануючи заняття, визначаю їх мету, з якими новими словами учні ознайомляться, як буде побудовано процес їхнього засвоєння й активізації.
Лише за таких умов ця робота матиме навчальний, корекційний, виховний та розвивальний ефект.
Як показує майже трирічний досвід роботи за методикою Г. Домана по збагаченню та активізації словникового запасу учнів 1-2 класів допоміжної школи, які займаються у логопедичних групах із загальним недорозвиненням мовлення, діти за короткий час встигають накопичити порівняно великий об'єм нових слів як у пасивному так і в активному словнику.
А це дає можливість російськомовним учням перш за все вчитися розуміти українську мову, формувати сталий інтерес та позитивне ставлення до української мови, бажання оволодіти нею, розвивати почуття іншої мови, міжмовне чуття, вчити відчувати подібне й відмінне в споріднених мовах, прищеплювати елементарні навички самокорекції, самоконтролю та взаємоконтролю мовлення в умовах двомовного спілкування.