| Главная » Статьи » ВЫСТУПЛЕНИЯ, МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ » Психологическая служба |
Робота Логопеда
| Одним з найважливіших показників рівня культури та інтелекту людини є мова. Рідна мова є важливим засобом пізнання дійсності. Людина повинна знати мову – її словник і граматичні правила, а також навчитися вміло використовувати мовні одиниці залежно від мети висловлювання та ситуації мовлення. Мова – це найважливіший людський інструмент. Чим більше розвинена мова, тим значніше розвинуте мислення. Відомо, що рідна мова формує розумові та емоційні якості людини. Вона, таким чином, є засобом не тільки розумового, а й емоційного спілкування. Під впливом почутого або прочитаного слова людина виражає позитивні чи негативні емоції. Слово рідної мови акумулює в собі психічний образ, уявлення, що постає у свідомості людини. Кожна людина сприймає образ, переданий словом. Слово входить до активного словника школяра лише тоді, коли він добре розуміє його значення, усвідомлює правильність граматичних форм, структуру словосполучень та речень, тобто воно закріплюється у пам’яті учнів лише через активне застосування у мовленні. У учнів допоміжної школи порушення пізнавальної діяльності впливає на формування пасивного словника. Сам процес оволодіння мовленням у розумово відсталих дітей відбувається значно повільніше внаслідок неповноцінності їхнього психічного розвитку. Вони починають говорити значно пізніше, ніж нормальні, тому період їхньої дошкільної мовленнєвої практики коротший. До початку шкільного навчання вони не досягають такого рівня мовного розвитку, який забезпечив би успішне засвоєння знань та вмінь з мови. У учнів ІІ відділення грубо порушені процеси пізнавальної діяльності (сприймання, уявлення, пам’яті, уваги, працездатності, мови й мислення), недорозвинені моторика й емоційно-вольова сфера. Вони потребують застосування спеціальних прийомів роботи. Така своєрідність розвитку і підготовленості розумово відсталих дітей до школи зумовлює як специфіку навчання їх української мови так і специфіку корекції мовленнєвих порушень. Беручи до уваги наступність і послідовність оволодіння учнями матеріалів, актуалізованих у сучасних навчальних програмах для допоміжної школи відповідно до оновленого Державного стандарту спеціальної освіти дітей з обмеженими розумовими можливостями, у своїй роботі намагаюсь створити сприятливі умови для формування мовленнєвої особистості розумово відсталих учнів, працюю над розвитком їх мовленнєвих здібностей. Проблема мовного удосконалення дітей з обмеженими розумовими можливостями є найбільш актуальною так, як мовлення – це засіб спілкування, основний системоутворюючий фактор процесу пізнання. Розвиток навичок мовлення починаю з перших занять, намагаючись формувати уміння слухати-розуміти. Навчаю учнів дотримуватися норми мовного етикету. Привчаю використовувати слова ввічливості, своє висловлювання розпочинати словами: «Я думаю…» «Я вважаю…», «Мені здається…», тощо. Для слухання добираю невеличкі тексти, переважно казочки, віршики, римовані загадки, оповідання. При цьому якомога більше використовую ілюстрації, малюнки, картини. Щоб навчити дітей співвідносити зміст сприйнятого на слух тексту з тією чи іншою ілюстрацією, вибираючи одну з кількох. Таким чином одразу отримую зворотну інформацію про те, чи розуміють діти зміст сприйнятого на слух тексту. Провідне місце в розвитку мовлення молодших школярів з загальним недорозвиненням мовлення займає словникова робота. Учні мають засвоїти певне коло української лексики. Набути початкових умінь володіння орфоепічними нормами, ознайомитись із граматичною будовою української мови, засвоїти специфічні звуки, а також букви, які різняться написанням або мають інше, ніж у російській мові, значення, вчитися говорити, читати і писати по-українські. Як бачимо, перед педагогами стоїть цілий комплекс складних завдань. Одним з найважливіших завдань є збагачення словника дітей. Адже для того, щоб оволодіти усним і писемним мовленням, їм насамперед необхідно засвоїти певне коло лексики. Вважаю, що словникова робота має пов’язуватись з усією системою навчання дітей у допоміжній школі. Адже словниковий запас – «будівельний матеріал» будь-якого висловлювання. У світі є багато цікавих методик, які сприяють розвитку інтелектуальних здібностей дитини. Одними з них є методики американського лікаря Глена Домана, які придатні для навчання не тільки здорових дітей, але і розумово відсталих, глухих. Паралізованих, з серйозними травмами мозку. Методика навчання читанню Г.Домана значно відрізняється від загально прийнятої. По ній вчать читати не по буквам та складам, а відразу словами, що значно простіше для дитини. Вона придатна для навчання дітей будь-якого віку (від 6 – 8 місяців). У результаті дитина може навчитися читати (звичайно про себе) раніше, ніж говорити. Ці методики вже десятки років використовують мільйони батьків та педагогів і досягають чудових результатів. Як засновник Інституту розвитку людського потенціалу Г.Доман створив сучасну програму, яку дуже легко реалізувати, котрій можуть послідувати педагоги, батьки в домашніх умовах. На основі багаторічних досліджень в інституті зроблено найважливіше відкриття: «До цього часу світ дивився на ріст і розвиток мозку так, нібито це щось явно передбачуване та незмінне. В інституті вдалося виявити, що ріст та розвиток мозку - єдиний динамічний процес. Цей процес може бути зупинений, як трапляється при глибокому уражені мозку, може бути сповільнений, як при середній важкості ураження мозку, а також, цей процес може бути підсилений та прискорений». В інституті також розроблені методи, які дозволяють стимулювати роботу мозку і цим самим підсилити та прискорити процес його росту та розвитку. Це досягається шляхом візуального, аудиального (слухового) і тактильного (через дотик) впливу на мозок дитини. При цьому основними принципами роботи з хворою дитиною, яка має вади, є частота, інтенсивність і тривалість впливу. Є визначна аналогія між людським мозком та комп’ютером, мозок, як і комп’ютер, цілком залежить від набору фактів, які закладені в його пам’ять. Новонароджена дитина аналогічна комп’ютеру з порожньою базою даних, хоча має перевагу над комп’ютером майже у всіх відношеннях. Комп’ютер з порожньою базою даних здатний сприймати велику кількість інформації, при цьому зробити це легко і без всяких зусиль. Те ж саме може зробити і дитина. Якщо неправильну інформацію у комп’ютері можна стерти, а комп’ютер перепрограмувати, то це не можна сказати про дитину. Базова інформація, яка виявилась в його постійній пам’яті має два обмеження. Перше: якщо ви завантажите мозок дитини дезінформацією в перші 5-8 років його життя, то згодом буде дуже важко стерти її звідти. Друге: після 8 років дитина засвоює інформацію повільніше і складніше. Таким чином, майже все, що трапляється у пам’ять дитини протягом перших 5-8 років її життя, там так і залишається. Всім відома та легкість з якою діти запам’ятовують нову і навіть незрозумілу інформацію. Телебачення відкрило нам у наших дітях цілий ряд дивовижних здібностей. При перегляді дитячих програм вони часто відвертаються. Але як тільки починається реклама, діти швидко біжать до телевізора, щоб почути, з чого складається той чи інший продукт, та для чого він придатний. І справа , звичайно, не в тім, що їх цікавить рекламований пральний порошок або щось інше. Справа в тім, що реклама надається великими буквами і повторюється уголос голосно та чітко, так що всі діти устигають її зрозуміти. Дітям цікавіше розуміти рекламу, ніж слідкувати за походженням героїв мультфільму -- і це факт. Якщо диктор своїм прекрасним, звучним голосом тричі вимовляє уголос слово «Затока», то будь-яка дитина здатна пізнавати це слово, навіть не знаючи алфавіту. Дякуючи цьому методу найменші діти можуть навчитися читати. Але хіба дитині не краще розуміти спочатку промовлене, а потім написане слово? Як виявилось, ні. Дитячий мозок чує вимовлене з екрану телевізора слово і розуміє його так, ніби одночасно бачить його. Для мозку не має значення, чує він слово або бачить. В обох випадках він розуміє його однаково добре. Головне, щоб слово звучало голосно і чітко. Око бачить, але не розуміє, що воно бачить, вухо чує, але не розуміє, що воно чує. Процес розуміння відбувається тільки в області мозку. Коли вухо уловлює вимовлене слово або речення, то звуки розкладаються ним на цілий ряд електрохімічних імпульсів, які ідуть до мозку. Він з’єднує ці імпульси і розуміє почуте вухом, тобто утворює «зміст», або «значення». Вимовленого слова. Теж саме відбувається тоді. Коли око бачить написане слово, або малюнок. Обидва канала – зоровий та слуховий – проходять через мозок, який інтерпретує інформацію яку отримує. При цьому гострота зору або слуху не грають особливої ролі. У багатьох тварин слух та зір значно гостріше, ніж у людини. Але мавпа ніколи не зможе прочитати або зрозуміти слово «свобода», будь воно написаним або вимовленим уголос. Його мозок не здатний для цього. Щоб розібратися в розвитку людського мозку, треба починати безпосередньо із зародження. Саме з нього йде вибухоподібний розвиток людського мозку, яке потім поступово уповільнюється. Процес завершується до 8 років. Отже треба приготувати картки, приблизно розміром 30×20;30см, на яких був би чіткий малюнок, схема, добра ілюстрація або високоякісна фотографія.(Додаток №1) Із зворотного боку необхідно написати назву цього малюнка, але в лівому верхньому куті. У цьому випадку вам не доведеться заглядати на інший бік картки, ви не будете відвертати увагу дітей і максимально прискорите процес демонстрації слів – назв малюнків. Діти запам’ятовують незнайомі для них слова дуже швидко. Через те перш ніж приступити до показу карток треба заготувати завчасно як мінімум 200 слів –назв. У вас завжди буде під рукою новий матеріал. Як що не зробите цього, то будете постійно відставати, і у вас з’явиться спокуса знову і знову використовувати знайомі слова. Пам’ятайте, що дітям дуже не сподобається знову вивчати колишній матеріал, нехай навіть минуло достатньо багато часу. Принципи, яких треба дотримуватись, демонструючи картки: 1. Під час процесу навчання зберігайте хороший настрій. 2. Відносьтесь з повагою до ваших учнів. 3. Зупиняйтесь раніше, чим діти самі цього захочуть. 4. Демонструйте наочний матеріал швидко. 5. Як можна частіше вводьте новий наочний матеріал. 6. Виконуйте вашу програму послідовно. 7. Старанно і заздалегідь готуйте новий матеріал. 8. Пам’ятайте: і ви і ваші діти повинні відчувати. Що чудово проводите час. Показуючи картки, не треба нічого пояснювати. Чітко вимовляйте: Літак. Нехай діти подивляться на цю картку протягом однієї секунди. Потім проробіть теж саме з іншою карткою. Після цього у тому ж темпі покажіть їм три інших слова – малюнка. Краще тримати декілька карток разом та діставати їх одну за іншою позаду, а не забирати попереду. Це дозволить вам бачити те, що написано на звороті картки. Крім того, це дозволятиме вам, промовляючи слово уголос, не відволікатись і слідкувати за виразом обличчя дітей. Важливий фактор – сила вашого голосу. Чим молодші діти, тим ясніше і голосніше повинен звучати голос. Не прохайте їх повторювати відразу вслід за вами. Корисно також час від часу перетасовувати картки, щоб вони не були увесь час в одному порядку. Для показу карток використовую початок кожного заняття з групами першого та другого класів з ЗНМ (загальним недорозвиненням мовлення). Починаю з 5 слів – назв малюнків. Демонструвати цю серію малюнків і називати їх потрібно не менше трьох разів на день. В інтернатних умовах проводити такі хвилинки словникової роботи допомагають вихователі – зранку і ввечері та вчителі – протягом дня. Як показали дослідження інституту Г.Домана, щоб дитина запам’ятала будь-яке слово, його треба показати йому і назвати 12-15 разів. Кожен набор демонструється по три рази на день протягом п’яти днів, час показу однієї картки 1 секунда. В подальшому з кожного набору видаляється по одному вивченому слову і вводиться по одному новому. Для показу використовую набори карток за такими темами: рослини (дерева, кущі, квіти, трав’янисті рослини, овочі, фрукти); тварини (будова тіла тварин, житло тварин, комахи, дикі птахи, птахи свійські, земноводні, молюски, плазуни, дикі тварини, свійські тварини); убрання (одяг, взуття, головні убори); професії, меблі тощо, на зворотному боці картки можна наносити пояснювальний текст, який зачитуватиметься особою, яка проводить заняття з учнями. (Додаток №2) Учні засвоюють факти, які складають базу, на котрій буде збудовано знання. Г.Доман застосовує термін «База знань». «Життєвий цикл» однієї такої картки – 30 разів, оскільки її показують три рази на день протягом 10 днів. Однак, якщо ви підійдете до цього діла з фантазією та ентузіазмом, то дуже швидко виявите, що 30 разів для однієї картки — це дуже чим достатньо учням. Чому ж це відбувається? Значить ви правильно подали учням програму, і тепер вони в міру досвідчені, щоб засвоювати «слова» усього за 15 разів протягом 5 днів. Тобто відбувається значне підвищення швидкості засвоєння інформації. Для успіху навчання важлива швидкість. Ви повинні показувати картки швидко, краще дуже швидко. Вашим лозунгом повинно бути : «Чим скоріше – тим краще». Ви завжди повинні показувати дітям менше карток, чим вони можуть (і хочуть) сприйняти. Якщо ви знаєте, що вашим дітям під силу роздивитись 15 карток, покажіть їм 10 і т.д. Як що ви так налаштовані, то все ж майте на увазі: показуйте трохи менше, чим хочуть діти, але як можна швидше. Мудрий педагог повісив би у себе на виду лозунг: «Завжди вмій зупинитися перш ніж діти самі захочуть зупинити тебе». Якщо ви будете завжди додержуватись цього лозунгу, то ви ніколи не станете зловживати ні увагою, ні силою своїх дітей. Показ карток повинен займати дуже короткий час. Необхідно займатись цим по три рази у день, але протягом буквально декількох секунд. Діти люблять навчатися, і роблять вони це дуже швидко. З точки зору дітей, дорослі майже все роблять дуже повільно, і особливо це дратує їх під час процесу навчання. Як правило, ми чекаємо від дітей серйозності і деякої турботливості, які на нашу думку, нерозривно пов’язані з процесом навчання. Але діти, на відміну від нас, зовсім не вважають навчання чимось суворим і неприємним. Всі картки повинні бути великими, чіткими, і бажано з чіткою рамкою – в такому випадку діти зуміють засвоїти їх швидко і легко. Іноді швидкість здатна привести до того, що ви загубите природний ентузіазм, у ваших діях з’явиться автоматизм, а в голосі появляться слабкі нотки, як тільки ви помітите щось подібне, намагайтеся тут же виправитись: для ваших дітей це дуже важливо. Наочний навчальний матеріал ваших дітей прямо пов’язаний з такими факторами: 1. Швидкістю, з якою їм показуємо учбовий матеріал; 2. Кількістю нових матеріалів; 3. Тією веселою манерою, в якій з ними проводяться заняття. За словами Джона К’ярді, дитина здатна засвоювати нові знання зі швидкістю, яку визначає її особистий голод.Мені здається, що це саме підходяще визначення. Помірна програма, яка робить натиск на постійність і радість, виявиться найуспішнішою, чим занадто насичена. Повтор матеріалу життєво необхідний для його засвоєння. Насолода ваших дітей навчанням залежить від набуття ними знань, і це краще всього досягається у процесі повсякденних занять. Організовуючи систематичну, цілеспрямовану роботу над поповненням та активізацією словникового запасу учнів з ЗНМ, заняття будую так, щоб робота над словом органічно поєднувалася із роботою над словосполученням, реченням, текстом, а не була чимось штучним, окремим, нав’язаним дітям. Для цього використовую лічбу назв малюнків до п’яти, різноманітні дидактичні ігри: «Ніч — день», «Доповни речення», «Додайте до слова назву малюнка» та інші. Плануючи корекційну роботу з розумово відсталими учнями-логопатами молодших класів, намагаюсь створити найбільш сприятливі умови для формування їх мовленнєвих здібностей. | |
| Просмотров: 318 | |
| Всего комментариев: 0 | |